У Рівному відбулася ІІ Всеукраїнська відеоконференція «Модернізація освіти для сталого розвитку».

У роботі конференції взяли участь понад 500 науковців з Рівного, Острога, Вінниці, Києва, Харкова, Житомира, Львова, Запоріжжя, Дніпропетровська, Полтави, Берліна, Донецька, Москви та інших міст.

Особливістю заходу було те, що усі доповіді та виступи синхронно перекладалися і транслювалися в інтернет-режимі англійською мовою. За ходом конференції, яку транслювали в он-лайн режимі, стежило більше 1500 інтернет-користувачів, у тому числі багато із-за кордону.

Робота конференції відбувалася за трьома секціями:

1. Розробка програм з освіти для сталого розвитку, спрямованих на економічне зростання, добробут населення та оздоровлення довкілля (керівники секції – Микола Клименко, Алла Прищепа).

2. Професійна компетентність та конкуренто-спроможність випускників навчальних закладів на ринку праці (керівники секції – Світлана Левицька, Петро Тадеєв, Ірина Первушевська).

3. Педагогічна складова сталого розвитку (керівники секції – Іван Малафіїк та Микола Віднічук).

Тези конференції будуть опубліковані у спеціальному випуску Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Наступну, ІІІ відеоконференцію «Модернізація освіти для сталого розвитку», організатори планують провести у міжнародному форматі.

Випускник факультету екології і природокористування НУВГП, голова ради рівненської громадської організації «Екоклуб», Андрій Мартинюк побував на всесвітньому екологічному саміті. Форум наприкінці минулого року відбувся у м.Дурбані, Південно-Африканська Республіка.

Андрій Мартинюк як голова робочої групи неурядових організацій з питань зміни клімату представляв на саміті українську громадськість.

Відповідаючи на запитання, які цілі на саміті ставила перед собою Україна і чи досягла вона їх, Андрій Мартинюк зазначив, що головним для України була участь у ринкових механізмах скорочення викидів, досягнення продовження дії Кіотського протоколу – угоди, яка зобов’язує її учасників боротися з викидами парникових газів. Наша країна разом з іншими 34 країнами погодилася щодо другого періоду виконання зобов’язань Кіотського протоколу. До 1 травня 2012 року країни мають подати в секретаріат Конвенції пропозиції про способи скорочення викидів парникових газів на другий період виконання зобов’язань.

"Важливим для України є й уникнення платежів до різних міжнародних кліматичних фондів, хоча сумніваюся, що це хороша ціль. Загалом же поставлених цілей наша країна досягла. Україна зможе отримувати від інших країн гроші на досягнення зменшення викидів парникових газів".

Особливо актуальним для нашої країни Андрій Мартинюк вважає підняти імідж та подолати проблему неефективного використання коштів. Так, в 2009 році Україна отримала 460 мільйонів євро за продаж квот. Для прикладу, у Чехії такі кошти витратили на капітальний ремонт помешкань, що дозволило спалювати менше газу, фінансування проектів з модернізації заводів. В Україні ж, здається, можна привести лише один приклад ефективного освоєння коштів - ремонт лікарні в Симферополі.

"Рішення України приєднатися до другого періоду Кіотського протоколу, а також оголошення, що наша держава готова взяти більш амбітні зобов’язання зі зниження викидів парникових газів, екологічні організації підтримують, - каже голова «Екоклубу». - Але наша держава повинна принаймні погодитися на те, щоб зупинити зростання викидів парникових газів на теперішньому рівні до 2020 року".

Тренінги для учасників програми відбудуться за підтримки Мережі Глобального договору Представництва ООН в Україні, компаній: «ДТЕК», «Ернст енд Янг», «Київстар», «Оболонь», «СКМ», Центру «Розвиток корпоративної соціальної відповідальності». Організовує роботу Зимового інституту кафедра менеджменту НУВГП, яка понад 10 років є членом УАРМБО.

До роботи Зимового інституту залучені провідні спеціалісти, тренери у сфері консалтингу та бізнесу, керівники та менеджери провідних компаній України. Керівник Зимового Інституту УАРМБО-2012 – Ніна Ушакова, Почесний Голова Української Асоціації з розвитку менеджменту та бізнес-освіти, професор, керівник Робочої групи МОНМС України з розробки матеріалів навчальної дисципліни «Корпоративна соціальна відповідальність» для підготовки фахівців з вищою освітою.

Соціальна відповідальність - це концепція, що заохочує компанії враховувати інтереси суспільства, беручи на себе відповідальність за вплив діяльності компанії на споживачів, працівників, громади та навколишнє середовище в усіх аспектах своєї діяльності. Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України рекомендувало ввести цей академічний курс з 1 вересня 2010 року у навчальні плани підготовки фахівців за напрямами «Економіка та підприємництво» і «Менеджмент та адміністрування».

Навчальна дисципліна «Корпоративна соціальна відповідальність» знайомить майбутніх менеджерів з корпоративної відповідальності із загальними закономірностями взаємодії бізнесу і суспільства, основами їх використання в управлінняі, організаціями, формує базові знання з теорії і практики корпоративної соціальної відповідальності та сприяє набуттю відповідних професійних компетенцій, що забезпечують формування соціально відповідальної поведінки. Зокрема, будуть розглянуті такі теми, як соціальне підприємництво, соціальний діалог, проект з покращення освіти в Україні, корпоративна соціальна відповідальність в системі управляння організацією, стратегія відповідальної поведінки в ринковому середовищі та інші.

На базі НУВГП такі заходи проводять не вперше, адже у виші сильний професорсько-викладацький склад, хороша матеріальна база.

Леонід Кожушко, завідувач кафедри менеджменту НУВГП: Сьогоднішній зимовий інститут сприятиме підвищенню кваліфікації наших викладачів. Ми послухаємо представників різних компаній, що є соціально відповідальними, вони розкажуть як у своїх компаніях практично займаються соціальною відповідальністю і чого особливо варто навчити майбутніх фахівців з корпоративної відповідальності. Сподіваємося багато корисного отримати і від тренінгів.

У навчаннях беруть участь викладачі і науковці Рівного, Києва, Дніпропетровська, Тернополя та інших міст, які готують майбутніх менеджерів. Сергій Лукін прибув із Києва, там він викладає у Національній академії державного управління при Президентові України. Він розповів, що відвідує інститути Української асоціації з розвитку менеджменту та бізнес-освіти регулярно. З подібних тренінгів можна почерпнути чимало корисного для викладацької діяльності.

Сергій Лукін: Тренінги, які проводить УАРМБО, я відвідую регулярно. Адже змінюються програми, лектори, тренери. Цей тренінг обіцяє бути доволі цікавим, бо зв’язку із розвитком корпоративної соціальної відповідальності тут задіяні нові сторони бізнесу, що робить такі тренінги особливо актуальними. Ми отримаємо новий досвід, різні точки зору дають різні результати.

Зимовий інститут проходить за підтримки Мережі Глобального договору ООН України. Його представниця Анна Данилюк і відкрила своїм виступом на тему " Стан та розвиток соціальної відповідальності в світі та в Україні» перший лекційний день занять.

По закінченню тренінгу учасники Зимового інституту, окрім нових знань і навичок, отримають комплекти методичних матеріалів, зокрема, ділову гру «Етичні проблеми бізнесу» (пошук рішення нестандартних ситуацій з практики міжнародного бізнесу), збірку «Практики КСВ в Україні», підручник «Корпоративна сосоціальна відповідальність: модель та управлінські практики». Їм будуть також вручені свідоцтва про підвищення кваліфікації та сертифікати УАРМБО.

Лекцією "Роль водного фактора в екобезпечному збалансованому розвитку України в умовах зміни клімату", яку прочитав завідувач кафедри водогосподарської екології та гідрології та природокористування, А.В.Яцик, розпочався запланований кафедрою цикл лекцій про екологічну ситуацію у водному господарстві України. Студенти спеціалізації "водогосподарська екологія" усіх курсів прослухали виступ відомого фахівця щодо екологічної ситуації у водному господарстві за багатьма складовими.

Наступна лекція циклу, з якою перед майбутніми екологами водного господарства виступив доцент кафедри Ігор Гопчак, була присвячена основам басейнового управління. Вона теж викликала жвавий інтерес у студентів факультету водного господарства , адже стосувалася основних принципів, пріоритетів та особливостей впровадження басейнового принципу управління з урахуванням світового досвіду. А саме це дасть змогу фахівцям забезпечити збалансоване використання водних ресурсів, запобігати їх виснаженню та досягнути безпечного екологічного стану водних об’єктів.

Басейновий принцип управління водними ресурсами задекларований у 2000 р. на спільному засіданні Європейського Парламенту та Європейської Ради,у статті 13 Водного кодексу України, Концепції національної екологічної політики України на період до 2020 року, проте законодавчо-правові та організаційні механізми такого управління до цих пір відсутні.

У чому ж суть басейнового принципу управління водними ресурсами? Це сучасний підхід до управління водними ресурсами, за яким основною одиницею управління є територія річкового басейну. Ефективність басейнового управління, полягає у створенні та забезпеченні функціонування такого фінансового механізму, який би гарантував безпосередній зв’язок між платою за водокористування і фінансуванням пріоритетних водоохоронних заходів у межах басейну.

Обов’язковою умовою функціонування басейнового принципу управління водними ресурсами є забезпечення чітких демократичних процедур обговорення та прийняття фінансових рішень за участю всіх зацікавлених сторін, широкого інформування громадськості щодо водної політики та екологічних програм на всіх стадіях їх розробки та здійснення.

Розробкою і впровадженням механізму управління водними ресурсами за басейновим принципом в Україні займається УНДІВЕП директор, завідуючий кафедрою водогосподарської екології, гідрології та природокористування НУВГП, академік НААН України, д.т.н., професор А.В.Яцик. Під його керівництвом розроблені концепція управління водними ресурсами України за басейновим принципом; економічний механізм управління водними ресурсами;стратегія реформування водного господарства України для збалансованого екологобезпечного використання та збереження водних ресурсів і багато інших напрацювань в даному напрямі.

Лектор відзначив, що основними чинниками, які свідчать про необхідність реформування системи управління водними ресурсами в Україні, є такі:

1. Водні ресурси України обмежені. За питомими величинами Україна належить до країн малозабезпечених поверхневими водними ресурсами.

2. Практично всі поверхневі водні джерела і перший від денної поверхні водоносний горизонт забруднені. Головні забруднення – ядохімікати, нафтопродукти, солі важких металів, феноли, біогенні речовини. Сучасна структура забруднення поверхневих вод господарською діяльністю в останні 10-12 років має такий вигляд: 60-65 % – промисловість, 16-20 % сільське господарство, 18-20 % – комунальне господарство, 1 % – різні розсіяні джерела забруднення.

3. Не дивлячись на майже 2,5 рази зменшення забору води за останні 10-15 років, рівень забруднення річкових вод не зменшився, що свідчить про втрату ними самоочисної здатності. 88 % досліджених річок (та їх басейнів) України мають екологічний стан від "поганого" до "катастрофічного".

4. Питне водопостачання України на 75 % забезпечується за рахунок поверхневих вод, а їх забруднення та неефективність очисних споруд створює серйозну небезпеку для здоров’я населення.

5. Структура водокористування не відповідає особливостям формування водних ресурсів.

6. Витрати державного бюджету на оздоровлення водних джерел складають 5–20 % від необхідного.

Григорій Михайлович розпочав роботу на посаді лаборанта, згодом працював старшим лаборантом, старшим інженером студентського проектно-конструкторського бюро, начальником студентського проектно-конструкторського бюро, завідувачем відділу проектно-конструкторського бюро науково-дослідного сектору.

У 1974 році він призначений проректором з адміністративно-господарської роботи. Маючи чималий досвід адміністративного управління і розуміючи нагальні потреби закладу, він запропонував ряд програм щодо його розбудови: «Програму генерального плану розвитку матеріально-технічної бази вузу на перспективу», «Програму будівництва навчальних корпусів і гуртожитків», «Програму розвитку інфраструктури вузу по соціальному захисту співробітників і студентів», «Програму перебудови роботи адміністративно-господарської частини».

Для виконання цих та інших програм ректором інституту С.Т.Вознюком було створено штаб з розвитку матеріально-технічної бази, проектування та будівництва об’єктів інституту. Очолив штаб проректор Г.М.Косюр. Масштаби будівництва були вражаючими. Про це свідчить і те, що в результаті проведеної роботи навчальному закладу галузеві міністерства і відомства колишнього СРСР щорічно передавали кошти в сумі 1-1,5 млн.рублів на будівництво навчальних корпусів і гуртожитків.

Колектив навчального закладу активно розбудовував матеріально-технічну базу. За цей період було побудовано навчальний корпус № 6 з лабораторіями будівельного профілю, лабораторію кафедри гідротехнічних споруд з унікальним русловим майданчиком для моделювання, науково-дослідний корпус з лабораторіями водогосподарського профілю, блок аудиторій з комп’ютерними класами в переходах між корпусами, лабораторії механіко-енергетичного і меліоративного факультетів, навчальний корпус № 7 з унікальними лабораторіями кафедри фізики, виконані будівельні роботи навчального корпусу № 2а (крім опоряджувальних робіть). Одночасно будували три дев’ятиповерхових гуртожитки поліпшеного планування на 1937 місць, бази практики студентів в с.Любомирка Рівненської області і с.Залізний Порт Херсонської області.

Г.М.Косюр проводив велику роботу і щодо соціального захисту співробітників, завдяки чому навчальний заклад отримав близько 700 квартир за дольовою участю в будівництві житла.

Крім того, будували й об’єкти громадського харчування: блок між гуртожитками № 7 і 8, студентське кафе, овочесховище, реконструйовані і зведені котельні, озеленена територія студмістечка, побудовано стадіон, проведені роботи з розбудови студентського профілакторію. На базі студентського містечка було створено експлуатаційно-технічну групу, яка займалася вдосконаленням побутових умов студентів.

Роботу проректора Григорій Михайлович поєднував з викладацькою роботою та науково-технічною діяльністю, 1990 року йому було присвоєно вчене звання доцента. Як доцент кафедри автомобілів, автомобільного господарства і технології металів, він і зараз виконує науково-дослідні роботи, підтримує тісні зв’язки з виробництвом, успішно працює з талановитою студентською молоддю.

Г.М.Косюр є автором та співавтором біля 40 наукових і навчально-методичних праць, в тому числі 4 навчальних посібників, зокрема посібника «Історія інженерної діяльності, 5 галузевих нормативно-технічних документів, 4 авторських свідоцтв. Один з винаходів знайшов практичне застосування, а виготовлена на його основі продукція була продана в Японію. Результати наукової роботи Г.М.Косюр активно впроваджує в навчальний процес.

За досягнуті в роботі успіхи він неодноразово відзначався адміністрацією університету, міською та обласною Радами, Державним Комітетом по водному господарству та Міносвіти України. За вагому працю нагороджений знаком МВССО СРСР «За отличные успехи в работе»; медаллю «За трудовую доблесть»; медаллю «Ветеран труда»; знаком «Відмінник освіти України»; медаллю «Захисник Вітчизни»; знаком «Почесний працівник Держводгоспу».

Григорій Михайлович і зараз радує колег активною життєвою позицією, багато працює на благо університету, навчаючи студентів, допомагаючи порадою їх викладачам, передаючи свій багатий життєвий досвід, знання і вміння. Ця людина є прикладом для багатьох його учнів, які з вдячністю згадують наставника і вчителя.

Звітно-виборні збори Рівненського відділення Українського географічного товариства відбулися на кафедрі географії і туризму МЕГУ.

Учасниками заходу стали вчені та працівники НУВГП, МЕГУ, Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, Рівненського відділення МАН, загальноосвітніх навчальних закладів.

Професор НУВГП М.Д.Будз представив звіт про роботу Рівненського відділення УГТ за чотири роки, означивши головні проблеми та завдання розвитку географічної науки і освіти Рівненщини на сучасному етапі.

Презентувала свою діяльність і кафедра географії і туризму МЕГУ. Відзначено, що завдяки зусиллям викладачів кафедри активність Рівненського відділення УГТ в останні роки зросла.

У результаті плідної дискусії означено як найважливіші напрями роботи відділення: проведення наукових досліджень щодо зміни клімату, проблеми водозабезпечення та якості води, вивчення медико-географічної ситуації території Рівненської області, обґрунтування розвитку туризму та рекреації у регіоні, геоекологічні дослідження регіону.

У всіх виступах підкреслювалася необхідність інтеграції географічної науки із сферою регіонального управління, шкільною освітою, а також нагальна потреба у популяризації географічних знань.

До складу новообраної Вченої ради Рівненського відділення УГТ увійшли доценти МЕГУ А.С.Романів та О.Я.Романів, доцент НУВГП Ю.С.Кушнірук, доцент РДГУ В.О.Мартинюк, працівник Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Ю.В.Лис.

У рамках грантового проекту «Створення човнової станції, велосипедних доріжок та кінних маршрутів для популяризації зеленого та етнотуризму», що реалізується Рівненським обласним осередком всеукраїнської екологічної Ліги під патронатом і за фінансової підтримки Глобального екологічного фонду, нещодавно відбулися актуальні семінари.

співгромадян, спонукати їх до екологічного мислення та ведення туристичного бізнесу.

Метою проекту є влаштування човнової станції, велосипедних доріжок, кінних маршрутів, що сприятиме розвитку зеленого туризму та популяризації немоторних видів транспорту, їх використання, як однієї із складових концепції збалансованого розвитку допоможе обмежити негативні зміни природного середовища. Крім того, привабливість території з впровадженням проекту збільшить потік туристів, що в свою чергу, забезпечить додаткові грошові надходження в економіку регіону та сприятиме підвищенню зайнятості населення. Проект сприятиме також розвитку бізнесу та підприємництва отримано додаткові вливання інвестицій. Пропаганда зеленого туризму поширить обізнаність щодо збалансованості та сталого розвитку серед усіх верств населення, а використання немоторизованих видів транспорту під час відпочинку та в повсякденному житті дасть можливість зменшити навантаження на довкілля.

Напередодні Нового року на Рівненщині завершився традиційний огляд-конкурс на найкраще облаштування гуртожитків. Переможців обирали серед 24 закладів. Найбільш комфортні та затишні гуртожитки визначали у два етапи. Спочатку у кожному вищому навчальному закладі відбувався відбірковий тур, а потім уже обласний. До уваги брали, зокрема, умови проживання, стан збереження майна, організацію дозвілля.

Найкращими в області визнали гуртожиток № 6 РДГУ (перше місце), гуртожиток № 4 Національного університету "Острозька академія" (друге місце), гуртожиток № 4 НУВГП (третє місце). А в закладах І-ІІ рівнів акредитації як кращими відзначили гуртожиток № 2 Автотранспортного технікуму НУВГП. Переможцям огляду-конкурсу вручили грамоти, кубки та сертифікати на отримання побутової техніки. Загалом у 2011 році на утримання гуртожитків витратили понад 5 мільйонів гривень, із яких більше півтора мільйона – з державного бюджету.

На території Рівного працює 10 вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації. Лише три з них надають своїм студентам місця в гуртожитках.

Спеціалісти Рівненської міської санітарно-епідеміологічної станції провели планові перевірки санітарного стану гуртожитків вишів міста.

– За пропозиціями міської СЕС щорічно проводять поточні ремонти місць загального користування в усіх гуртожитках. Цього року зробили капітальні ремонти в душових (гуртожиток № 4 НУВГП, частково – гуртожиток № 7 НУВГП, гуртожиток № 5 РДГУ), закупили частину нових меблів, матраців, електроплит, холодильників (для гуртожитків НУВГП та РДГУ), – розповіла лікар-гігієніст відділення комунальної гігієни Світлана Боднар. – Частина гуртожитків НУВГП та РДГУ має автоматичні пральні машини, якими може скористатися кожен мешканець-студент. Майже у всіх гуртожитках НУВГП та РДГУ обладнані зали для відпочинку (з телевізорами та музичними центрами), кімнати для навчання та спортивні зали.

З метою створення єдиного інформаційного простору на території студмістечка НУВГП за молодіжним Інтернет-проектом створено студентську мережу з використанням сучасних високошвидкісних технологій в усіх гуртожитках університету.

Загалом до локальної мережі підключено 780 кімнат, відтепер понад 2,5 тис. студентів, які мешкають в гуртожитках, мають постійний доступ до мережі Інтернет.

Окрім того, у гуртожитках № 1, № 5 та читальній залі наукової бібліотеки обладнано точки для гостьового бездротового доступу WI-FI.

Побачив світ енциклопедичний довідник «Митці Рівненщини», укладений істориком та біографом Богданом Столярчуком.

У виданні зібрані статті про творчі здобутки більш ніж дві тисячі діячів музичного, художнього, хореографічного, архітектурного мистецтва.

До довідника увійшли статті й про діяльність 18 викладачів кафедри архітектури, зокрема, завідувача кафедри, професора Ричкова Петра Анатолійовича, професора Юрчука Омеляна Михайловича, доцентів Шолудька Миколи Володимировича, Олійника Євгена Петровича, Михайлишин Ольги Леонідівни, Пасічника Миколи Петровича, Луца Віктора Даниловича, старших викладачів Бакун Ніни Іванівни, Романюк Віри Юріївни, Чернюшка Олександра Васильовича, Жилки Івана Сидоровича, Подольця Петра Михайловича, Гуменюка Івана Степановича, Руднєва Сергія Миколайовича, Соколюка Василя В’ячеславовича, Семенця Сергія Юрійовича, Дем’янової Валентини Петрівни, Скороварова Федора Дмитровича.

Погожими зимовими вихідними другокурсники спеціальності «Теплоенергетика» за сприяння студентського профкому побували в Карпатах. Тож, користуючись нагодою, хочу розповісти про нашу подорож, що може надихне й інших студентів.

Мандрівка розпочалась із залізничної станції Воловець. Перша зупинка в селі Гукливий біля пам'ятника Яфині (в перекладі з місцевого діалекту — чорниця). Ця ягода росте на схилах Боржавського хребта і, образно кажучи, годує місцеве населення. Наступною зупинкою став музей дерев'яних церков, де зібрано макети практично всіх культових споруд Закарпаття, які виготовлені з дерева.

Кінцева зупинка першого дня подорожі — водоспад Шипіт. Це один із найбільших водоспадів Закарпаття. Розташований він біля підніжжя величавої гори Високий Верх і його води впадають до річки Боржава. Особливо мальовничий водоспад у зимову пору, коли вода починає замерзати і утворювати льодові скульптури.

У перший день подорожі з погодою нам трохи не пощастило: після обіду почався дрібний дощик, який добряче намочив наш одяг. Але гостинні господарі готелю «Шепіт Карпат» відігріли нас і дали нам притулок на ніч, де ми висушили одяг і прогрілись в карпатській бані.

Наступного дня погода над нами змилувалась – весь день світило сонце. За ніч нападало стільки снігу, що ми взяли напрокат сноуборди, гірські лижі і пішли відкривати лижний сезон на схилах гори Гимби. Дехто вперше спробував кататись на сноуборді, але, після багаторазових спусків, всі освоїли цей вид спорту. Задоволення перевершило наші очікування. В селищі Пилипець, де ми зупинились, є багато підйомників, один з них крісельний довжиною 1600 метрів. Коли піднімаєшся на верхній майданчик витягу, то відкривається захоплюючий краєвид Боржавського хребта і всіх Карпат. Це просто казка, в яку ми потрапили на декілька годин.

Темніє в горах дуже швидко, тому в зворотню дорогу ми зібрались засвітла. Повертались додому нічним поїздом Ужгород-Харків і тому вечір в очікуванні поїзда провели в зеленій садибі Грінхоф, що знаходиться в селі Гукливий. Господарі садиби пригостили нас угорською стравою — бограч і спеціально для нас спекли яблучний пиріг. На стіні центального холу зеленої садиби гості започаткували традицію залишати свої відгуки. Ми також написали слова вдячності й обіцяли повернутись.

Люди, народжені в рік Дракона, володіють неабиякою фізичною витривалістю . Тому вони найчастіше стають якщо не чемпіонами світу, Європи, України, то хоча б рідного вишу, факультету чи гуртожитку. Нашим випускникам, певно, буде цікаво знати, що саме цього року ви маєте можливість легко добитися успіху і зайняти пристойне становище в суспільстві (Дракон – символ китайських імператорів). Особливо, якщо ваша кар»єра розпочнеться в одній із провінцій Китаю ( див. договір про співпрацю з китайською стороною).

Для молодих людей важливо,що за східним календарем, небо та земля гармонійно представлені в житті тих, хто народився в рік Дракона, тому народжених цього року дітей чекає гарна доля. Дракон обов’язково здоровий і життєлюбний, він відкритий і чистий, як вода, викликає симпатію і доброзичливість.

Зрозуміло, що Рік Водяного Дракона буде особливо щасливим для студентів-водників і подекуди навіть викладачів факультету водного господарства, а також працівників кафедр, які мають у своїй назві слово «вода». З Драконів виходять успішні менеджери й економісти, переважно водного господарства. Знання, отримані драконами на механіко-енергетичному факультеті, дозволять ім досягнути багато чого в житті і стати лідером у сфері своїх інтересів. Чимало приємного принесе рік і студентам та викладачам факультету екології і природокористування, які охороняють і поліпшують будь-яке середовище . Оскільки у теперішньому світі навіть драконам не обійтися без сучасних прикладних програм і геоінформаційних технологій, представники факультетів землеустрою та геоінформатики, а також прикладної механіки і комп’ютерно-інтегрованих систем матимуть неабиякий успіх у роботодавців. Щастя посміхнеться і будівельникам та гідроенергетикам, причому є всі підстави сподіватися, що цілком щиро, - куди ж Драконам без них!

А ще Дракон – той, хто любить веселитися по справжньому, любить рух. Тож обираючи місця зустрічі, пам’ятайте, що Дракон любить відкриті простори, не обмежуйте себе у подорожах чи просто прогуляйтеся улюбленим містом, заодно обдумуючи поліпшення його екологічного стану.